![]() |
|
Регистрация | Все альбомы | Справка | Социальные группы | Календарь | Поиск | Сообщения за день | Все разделы прочитаны |
Культурний центр Про мову та культуру |
![]() |
|
Опции темы | Опции просмотра |
![]() |
#81 | ||||||||
аксакал
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Регистрация: 26.08.2007
Адрес: Киев
Сообщений: 3,246
Вес репутации: 18 ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
|
![]()
Тала Пруткова
Про що нам сьогодні розкажуть ворони, послухай-но. І в ритмі якому трава у саду буде рухатись. І діти кричатимуть що, захлинаючись радістю. І пісня яка зазвучить по захриплому радіо. Напевне, ми ляжемо поряд під мокрими вишнями, і крила комах опадатимуть нам на лиця. Зростатиме світло, і ми таки станемо вищими. І ти подаруєш мовчання – віддасться сторицею. А я подарую прощання з речами колишніми. Тоді в Монтенегро на білім собаці полетимо. І будемо їсти суцвіття акацій та ескімо. І діти кричатимуть щось беззмістовне до радості. І гратиме, гратиме, гратиме десь не по радіо… Ми будемо рвати бруднющі листки подорожника, щоб їх прикладати на збиті свої коліна. Хоч шкіра розмічена – жаль, не від сміху – зморшками, зашорена пам'ять і вже порубцьовані спини, я знаю, все вийде. І він, як завжди, допоможе нам. Ми зможемо...
__________________
профиль в Telegram: Lena_Sveige |
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
#82 | ||||||||
Заслуженный житель
![]() ![]() ![]() Регистрация: 16.10.2007
Адрес: Везде где мне хорошо!
Сообщений: 795
Вес репутации: 14 ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
|
![]()
***
Мені гармонійно в моєму раю, де чорні собаки не тихнуть до ранку, де можна щомиті казати: "люблю" піонам, калині, криниці і ганку. Тут вже облетів на акації цвіт, а кущ бузини розкрива парасолі, зозуля комусь накувала 100 літ, і пух прилетів від чужої тополі. тримаюсь щосили за синій Дніпро, який підгляда у мій рай з-за каштанів, і скрізь, де ще можна, саджу "на добро", а то розучуся - і раю не стане.
__________________
[COLOR="MediumTurquoise"][B]Человек рядом с тобой — существует. Думай о нем, думай.[/B][/COLOR] [COLOR="DarkOrange"][B]Если вы хотите, чтобы жизнь улыбалась вам, подарите ей сначала свое хорошее настроение.[/B] [/COLOR] Для просмотра ссылок или изображений в подписях, у Вас должно быть не менее 10 сообщение(ий). Сейчас у Вас 0 сообщение(ий). |
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
#83 | ||||||||
Новосел
![]() Регистрация: 02.08.2009
Сообщений: 48
Вес репутации: 0 ![]()
|
![]()
Василь Стус
СПОМИН Забуте — розіскрись! ...Така ж, як і колись: Хода, і очі, і коса на плечі. У добрім сні Згадались ви мені. Я вас чекав. Сочивсь Між віття вечір. Багато бачачи, Ми мало пізнаєм, А часом — тратимо, І вже до цього зжились. Я не кажу — любив (Було ж бо це колись?), А нині Ви мені наснились. Я вас чекав. Крізь сум Ловив я дальній шум, І враз, сліпий, відчув Знайомі кроки... Я не кажу — любив. Любить — це кожну мить Віддати на життя, Тривогою високе. І вечір з нами брів, Аж поки не згубивсь Поміж дерев... Давно... О, як давно було це... А зараз — все забув. А зараз — все згубив... І никнуть спогади, Мов маки. Рік по році. Слова? Нащо слова? Печаль, як удова Спинилась при вікні І тужить за тобою... Я нині вами снив, Неначе знову стрівсь З важкою Кароокою бідою. Утрачене — вернись! Така ж, як і колись: Хода, і очі, і коса на плечі. Ти в радості одна, І в горі ти одна. Від тебе — Ні рятунку. Ні утечі. 1959 |
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
#84 | ||||||||
Новосел
![]() Регистрация: 02.08.2009
Сообщений: 48
Вес репутации: 0 ![]()
|
![]()
МІСЯЧНЕ СЯЙВО
Твоя душа — витворний краєвид, Яким проходять з піснею і грою Чарівні маски, радісні на вид, Та сповнені таємною журою. Вони співають на мінорний лад, Як від любові їм життя розквітло, Та радості не чути з тих рулад, Що в місячне перецвітають світло. В тім сяєві, урочім і сумнім, Пташки не переснять своїх фантазій, А водограї видивом струнким Між мармурів ридають у екстазі. Поль Верлен Перекладач: Микола Лукаш |
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
#85 | ||||||||
Новосел
![]() Регистрация: 02.08.2009
Сообщений: 48
Вес репутации: 0 ![]()
|
![]()
Тарас Шевченко-Задунайський
Любіть українок Любіть українок, як сонце любіть, Як землю батьківську — без тями. Не бійтеся щирість свою проявить Словами, губами, руками... За карії очі, за вигин спини, За коси русяві — як жито. За викот глибокий, і те, що за ним... За все, що зуміли вхопити У спальні, на кухні, у свіжій траві, В машині, в коморі, у гаю Любіть українок, де стрінете ви — І хай вам Господь помагає! Любіть галичанок, бойкень та лемкинь Гуцулок любіть, подолянок Таврійські дівки, слобожанські жінки — Не знайдете кращих коханок. Любіть гагаузок, болгарок струнких Угорок, грекинь, караїмок І кримських татарок – бо люблячи їх Ви любите все ж українок! Любіть українок, негайно любіть! Даруйте вірші їм і квіти, Бо кожна нелюблена, втрачена мить Примушує жінку старіти Любіть українок — щотижня, щодня А буде можливість — і двічі Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять — Робота така чоловіча Життя в Україні дає нам урок — Затямте, Тарасові діти: Єдина можливість приборкать жінок — Це їх РЕГУЛЯРНО любити! |
||||||||
![]() |
![]() |
3 пользователя(ей) сказали cпасибо: |
![]() |
#86 | ||||||||
Новосел
![]() Регистрация: 30.09.2010
Сообщений: 67
Вес репутации: 10 ![]() ![]()
|
![]()
Цикаво чи сприйме модератор цей вирш российського классика за мовне порушення, чи зробить виключення? Боже ж, як актуально, хоча 85 рокив минуло!
А чи не тому актуально, що и зараз видбуваються процеси, подибни до "розстриляного видродження"? Насолоджуйтесь (нажаль тут чомусь не вдаэться зберигти поламанисть рядкив по-маяковськи): ==== Владимир Маяковский Долг Украине Знаете ли вы украинскую ночь? Нет, вы не знаете украинской ночи! Здесь небо от дыма становится черн_о_, и герб звездой пятиконечной вточен. Где горилкой, удалью и кровью Запорожская бурлила Сечь, проводов уздой смирив Днепровье, Днепр заставят на турбины течь. И Днипр_о_ по проволокам-усам электричеством течет по корпусам. Небось, рафинада и Гоголю надо! ----- Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин; мы знаем Италии безрукие руины; мы знаем, как Дугласа галстух краплен... А что мы знаем о лице Украины? Знаний груз у русского тощ - тем, кто рядом, почета мало. Знают вот украинский борщ, знают вот украинское сало. И с культуры поснимали пенку: кроме двух прославленных Тарасов - Бульбы и известного Шевченка, - ничего не выжмешь, сколько ни старайся. А если прижмут - зардеется розой и выдвинет аргумент новый: возьмет и расскажет пару курьезов - анекдотов украинской мовы. Говорю себе: товарищ москаль, на Украину шуток не скаль. Разучите эту мову на знаменах - лексиконах алых, эта мова величава и проста: "Чуешь, сурмы заграли, час расплаты настав..." Разве может быть затрепанней да тише слова поистасканного "Слышишь"?! Я немало слов придумал вам, взвешивая их, одно хочу лишь, - чтобы стали всех моих стихов слова полновесными, как слово "чуешь". ----- Трудно людей в одно истолочь, собой кичись не очень. Знаем ли мы украинскую ночь? Нет, мы не знаем украинской ночи. [1926] Последний раз редактировалось Natala; 05.08.2011 в 20:08. |
||||||||
![]() |
![]() |
Пользователь сказал cпасибо: |
![]() |
#87 | ||||||||
Новосел
![]() Регистрация: 02.08.2009
Сообщений: 48
Вес репутации: 0 ![]()
|
![]()
Василь Стус
Тріпочуться троянди, мов живі, обтяжені дощем, шаріють з ранку. Вертай до хати, вилюби коханку і обцілуй від ніг до голови. З її пахучих вранішніх долонь спиватимеш молозиво кохання, коли ряхтять троянди спередрання і спить, як породілля, оболонь. 25.9.1972 Йоганн Ґете в перекладі Василя Стуса ВІДВІДИНИ Я б прокрався до своєї любки, тільки ж замкнені у неї двері. Ох, коли б то мав ключа в кишені, аби стиха увійти до хати. Дівчини не стрів би я в світлиці, не знайшов би і в її кімнаті, поки аж покій не прочинивши, я побачив би, як до канапи моя люба голову схилила. За роботою вона заснула, не пускаючи із ніжних пальців ні ниток, ні шпиць, ані в’язання. Сів би я скраєчку на канапі, сну її сполохати не смівши. Чарувався б спокоєм чудовним, подивляв би склеплені повіки, губи, на котрих спочила вірність, щоки, що милують погляд рідним. Тільки щире й безневинне серце злегка зворушає сонні перса. Розметалося дівоче тіло, сповнене солодкого бальзаму. «Розбуджу» — причаєне бажання налягло б на душу звеселілу і заслало б мій бентежний погляд. Як же, моя люба, напівсон твій, кожен погляд твій зрадливий може не подати звістки, що на тебе ніжний погляд милого чекає? Вічка золоті твої закриті, — ті, що поглядом мене чарують, І вуста солодкі не зворушить ані мова, ані поцілунок. Розв’язалася чудовна стрічка, нерухомі твої ніжні руки, що мене так часто обіймали, і долоня, подруга чарівна милих поглядів твоїх скрадливих. Від кохання я утратив певність, хто це — я ачи Амур крилатий? Із очей відкинувши запону, так закохано тобою мріє! Довго б так сидів я і втішався цим любовним скарбом свого серця, що у сні здавався ще милішим. І не зважився б її збудити, а поклав би двоє померанців, дві троянди я поклав би стиха і навшпиньки вибрався б із дому. Ти відкрила б вічка, моє щастя, враз помітила б дари барвисті і, напевне б, дуже здивувалась дружньому данню й закритим дверям. Стріну янгола я, ледве смеркне. І вона сторицею віддячить за офіри ніжного кохання. ************************************ Як белькотіння це жагуче так дивно одмінив папір! Тепер ходи із двору в двір і листя підбирай осіннє. Те все, що в обширі ховалось, розгублене — то тут, то там, в одну обкладинку убгалось, одкрившись приязним очам. Що вірші з вадами — не дивно: докінчуй книжечки — і край. Світ повен протиріч. І знай — ти суперечливий зарівна. |
||||||||
![]() |
![]() |
Пользователь сказал cпасибо: |
![]() |
#88 | ||||||||
аксакал
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Регистрация: 26.08.2007
Адрес: Киев
Сообщений: 3,246
Вес репутации: 18 ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
|
![]()
Вона не знає,чим пахнуть в інших містах вокзали,
у неї немає на це часу, вона нервово шукає моє радіо серед океану своїх шухляд, коли вже спізнюється, коли благає домашніх, щоб зав’язали хвилі в один позитивний заряд. Прощання тягнеться жуйкою через всю стометровість думок, зупиняється на середині, прикручує поглядом на живіт. І ноги в такі хвилини ніби не мають кісток, ніби написано: падай, весною розтанеш, більше з ним не живи. І коли ми обіймалися, мов дерева у лісі, я казав: твоє серце стікає у ритми годинника на пероні, кожне місто і кожен вокзал веде на твої долоні. М. Едель.
__________________
профиль в Telegram: Lena_Sveige |
||||||||
![]() |
![]() |
Пользователь сказал cпасибо: |
![]() |
Здесь присутствуют: 1 (пользователей: 0 , гостей: 1) | |
Опции темы | |
Опции просмотра | |
|
|